Вже в 1990 році в комсомолі України проявилися тенденції до поділу організації на окремі її частини. Цьому сприяв Статут, прийнятий у травні 1990 року, що давав право обласним організаціям на самостійне визначення свого статусу, аж до власної назви і статутних документів. У дусі "горбачовської перебудови" комсомол України був перейменований у Ленінську Комуністичну Спілку Молоді України (Молодь за демократичний соціалізм) - ЛКСМУ (МДС). Лідери комсомолу кінця 80-х прагнули трансформувати структури комсомолу в іншу організацію з обов'язковим збереженням коштів, майна, приміщень і т.п.
Полігоном для реалізації цієї ідеї була обрана Львівщина. В жовтні 1990 року, саме в дні святкування річниці ВЛКСМ, у Львові відбулася обласна комсомольська конференція, делегати на яку обиралися за строго визначеними критеріями. Конференція прийняла рішення про трансформування обласної організації ЛКСМУ (МДС) у Демократичну Спілку Молоді Львівщини (ДСМЛ), затвердила Статут нової організації, прийняла рішення про перехід усіх засобів і майна від обласної організації ЛКСМУ до ДСМЛ і висловилася проти співробітництва з КПУ на користь новітніх львівських "демократів". Ряд делегатів цієї конференції, не погодившись з такими рішеннями, вийшла із зали й утворила тимчасове бюро Львівського обкому комсомолу.
Два дні йшла конференція і два дні йшли важкі переговори уповноваженої групи від більшості і тимчасового бюро обкому комсомолу в складі Євгенія Мазура, Юрія Феколкіна й Олександра Туницького.
На другий день роботи група, що залишила конференцію, повернулася до залу і зачитала рішення про продовження діяльності Львівської обласної організації ЛКСМУ. Було прийнято рішення про проведення "активної" перереєстрації у всій Львівській обласній організації. Кожен комсомолець повинен був особисто визначитися і поставити свій підпис у тій графі, що відповідає його виборові або ж вийти з організації взагалі.
У тимчасового бюро обкому не було ні засобів, ні приміщення, ні транспорту, а для перереєстрації потрібно було об'їздити всі первинні організації області. Допомагав Львівський обком компартії на чолі з В.Секретарюком. У львівській "демократичній" пресі, керованій націоналістичною владою на чолі з головою облради В.Чорноволом, була розв'язана кампанія цькування, наклепу й погроз на адресу тих, хто виступав за збереження комсомольської організації на Львівщині.
До січня 1991 року перереєстрація була завершена. З більше ніж 260 тисяч колишніх членів ВЛКСМ у комсомолі вирішили залишитися більше 15 тисяч осіб, у ДСМЛ - близько 17 тисяч, інші порвали зв'язок з організацією. Це був перший у Радянському Союзі "експеримент" щодо ліквідації Комсомолу як масової молодіжної організації.
У січні відбулася ХХVІ конференція Львівської обласної організації ЛКСМУ, на яку прибуло 198 делегатів з 28 районів і міст Львівщини. Був обраний обком на чолі з Юрієм Феколкіним, прийнято рішення про підтримку Компартії України. Комсомол Львівщини проводив велику виховну роботу серед молоді, влаштував літній табір для школярів "Комунар-91", спортивні свята, навчання комсомольського активу, постійно підтримував зв'язок з підшефним Дитячим будинком № 1 м. Львова. Обком комсомолу розробив і запропонував обласній Раді народних депутатів Концепцію молодіжної політики в області.
Важливим етапом у житті Комсомолу України стала 3-я Республіканська конференція ЛКСМУ (МДС), що пройшла в травні 1991 року. Вона засудила спроби підірвати комсомол зсередини, як це робилося у Львівській, Івано-Франківській і Закарпатській областях, місті Вінниці, підтримала лінію на партнерство і взаємодію ЛКСМУ з Комуністичною партією України і боротьбу львівських комсомольців за збереження своєї організації. Львівська організація ДСМЛ була проголошена поза ЛКСМУ.
Події серпня 1991 року жорстко вдарили по комсомолові, зокрема Львівському. 26 серпня голова Львівської міської ради В.Шпіцер видав таке розпорядження: "У зв'язку з тим, що під час антидержавної змови 19-21 серпня 1991 року в СРСР Львівський обком ЛКСМУ (МДС) і райкоми ЛКСМУ (МДС) не дали оцінки партійно-мілітаристському путчеві, зайняли вичікувальну позицію і тим самим практично підтримали КПУ-КПРС, і щоб уникнути напруженої ситуації в політичному середовищі Львова, що може призвести до непередбачених наслідків" заборонити діяльність обкому і райкомів ЛКСМУ (МДС). 27 серпня таке ж розпорядження видав Голова Львівської обласної ради: "У зв'язку з виявленими фактами причетності Львівської обласної організації ЛКСМУ (МДС) як молодіжної компартійної структури до антидержавної змови 19-21 серпня 1991 року... припинити діяльність комітетів ЛКСМУ (МДС) на території Львівської області і закрити їх рахунки у відділеннях банків. Облвиконкомові й органам державної влади на місцях негайно взяти під свій контроль приміщення комітетів ЛКСМУ (МДС) усіх рівнів, перевівши на свій баланс їхнє майно і приміщення". Це був єдиний випадок у всьому СРСР, коли заборонили діяльність обласної комсомольської організації. Тисячі комсомольців були змушені піти в підпілля, сотні людей позбавилися роботи без офіційного звільнення.
Після антиконституційної заборони в серпні 1991 р. діяльності КПУ Голова Верховної Ради України Л.Кравчук поставив перед керівництвом ЛКСМУ завдання: до середини вересня провести з'їзд і перейменувати організацію. Інакше всі засоби і майно, приміщення і все інше будуть забрані. У вересні відбувся останній - ХХVІІ з'їзд ЛКСМУ (МДС). З'їзд готувався наспіх, і оскільки делегати були призначені в апаратах обкомів, був фактично нарадою апаратних працівників. З'їзд прийняв рішення про перетворення ЛКСМУ (МДС) у Спілку Молодіжних організацій України (СМОУ). Всім обласним організаціям пропонувалося до кінця жовтня провести конференції, на яких створити організації зі своїми статутними документами і ввійти в СМОУ, що й було зроблено.
Лише Львівська організація зберегла у своїй назві слово "комсомол". В обласній конференції, що пройшла в міському парку "Високий замок" (оренда приміщення в умовах суцільної вакханалії та антикомунізму була нереальною), взяло участь 27 делегатів з 39 обраних, які представляли 16 районних організацій області. Було вирішено продовжити діяльність організації, що одержала юридичну назву Львівська обласна комсомольська організація (ЛОКО), затверджені Статут і Програмна заява, обрано Президію ЛОКО. В конференції брали участь представники політвідділів Прикарпатського військового округу і Карпатського прикордонного загону. ЛОКО прийняли до СМОУ як складову її частину.
Протягом двох років націоналістична влада області відмовляла ЛОКО в реєстрації. Президія ЛОКО зареєструвала в Держкомпресі України свою газету "Ленінська молодь", що була органом Львівського обкому комсомолу з 1946 року, Було випущено чотири номери. Через переслідування і гоніння газета друкувалася не у Львові. Усі ці роки йшло цькування комсомольців і активу організації, були погрози, звільнення з роботи і виключення з навчальних закладів. З трибуни облради її голова заявив про те, що у зв'язку з випуском газети "Ленінська молодь" лідера комсомолу Ю.Феколкіна з родиною потрібно виселити зі Львова. Цей виступ транслювався по місцевому телебаченню і радіо.
Але комсомол жив, працював. 9 вересня 1993 року львівська комсомольська організація була зареєстрована в обласному управлінні юстиції. Потім була нова заборона під тиском УРП, відновлення реєстрації у Мінюсті України. За два роки Президія ЛОКО 25 разів звертався до Президента України Л.Кравчука, Верховної Ради, прокуратури й інших інстанцій. Але влада була глуха. Це і була для комсомолу українська "демократія" у дії.
З кінця 1992 року зі створенням Соцпартії постало завдання відродження і ЛКСМУ. Розпочалася робота щодо створення комсомольських організацій. Найбільш активно цей процес йшов у Донецькій області. Величезну роль у відтворенні комсомолу Донбасу зіграв нинішній лідер комуністів області Георгій Буйко. Був налагоджений тісний зв'язок між комсомольськими організаціями Донецької області та Львівщини.
9 січня 1993 року в Донецьку пройшов перший з'їзд Ленінської Комуністичної Спілки Молоді України. І хоча сучасна нумерація з'їздів ведеться з моменту офіційної реєстрації ЛКСМУ (а до неї було три з'їзди), перший - ХХVІІІ - з'їзд відбувся саме в 1993-му. Це була знакова подія: в Україні відродився Комсомол. Комсомольські організації виникли в Запорожжі, Луганську, Харкові, Полтаві, Одесі, у Криму, Черкасах, Кіровограді й інших областях. На з'їзді були присутні 95 делегатів з 19 областей і міста Києва. З'їзд заслухав доповідь Оргкомітету по відродженню ЛКСМУ, прийняв постанову про відновлення діяльності Ленінської Комуністичної Спілки Молоді України, а також Програмну заяву ЛКСМУ "Ідея плюс справа". Першим секретарем ЦК ЛКСМУ був обраний Василь Савін. У роботі з'їзду взяв участь Голова оргкомітету по відродженню діяльності КПУ П.М. Симоненко.
Комсомол продовжував створювати свої структури, вів агітацію на підтримку "лівого" руху. 14 травня 1994 року був створений оргкомітет по відродженню Кіровоградської обласної комсомольської організації на чолі з Андрієм Поліітом. Комсомольські організації виникли в Івано-Франківську, Сумах та інших містах.
На жаль, деякі хвороби суспільства торкнулися і ЛКСМУ, негативно позначилися на роботі її ЦК. У травні 1994 року на о. Хортиця в Запоріжжі відбувся черговий XXX з'їзд ЛКСМУ, який розглянув стан відродження комсомольських організацій на Україні, обрав новий склад керівних органів ЛКСМУ на чолі з першим секретарем ЦК ЛКСМУ Юрієм Феколкіним.
З початку свого відтворення комсомол України вів активну боротьбу за державну реєстрацію. Чиновники Міністерства юстиції виявляли чудеса крутійства, щоб у черговий раз відмовити в реєстрації ЛКСМУ. Вони недвозначно натякали змінити назву, хоча б одне слово, і організація буде зареєстрована. Але XXX з'їзд ЛКСМУ одноголосно підтвердив: "Назви не змінювати!". У травні 1997 року при активній допомозі депутатської фракції Компартії України Ленінська Комуністична Спілка молоді України була зареєстрована. На першому етапі комсомол відроджувався за активної підтримки Комуністичної, Соціалістичної і Селянської партій України. Однак, на початку 1996 року керівниками Соцпартії України було ініційовано створення Соціалістичного конгресу молоді, як свого молодіжного партнера, почався тиск на соціалістів, що працювали в комсомолі. Пішов в нову організацію і колишній керівник комсомолу Василь Савін. Згодом СКМ зрадив і Соцпартії, перейшовши у 2002 році під крило СДПУ(о).
Сьогодні комсомольці працюють в інших умовах, ніж їхні попередники. Молодь позбавлена належної державної підтримки, з кожним роком стає усе складніше одержати якісну вищу освіту, медичне обслуговування, знайти роботу за спеціальністю, створити і матеріально забезпечити сім'ю, виховувати дітей, розвивати творчі здібності, змістовно відпочивати.
Багато юнаків і дівчат нині почувають себе людьми другого сорту, страждають від нереалізованості. Через безвихідь частина молоді шукає порятунку за кордоном, у спиртному і наркотиках, іде в кримінальний світ.
Комсомольським організаціям доводиться працювати в непростих умовах, а в західних областях України - майже в нелегальних.
|
|
